19 січня 1922 року, рівно сто років тому, на Водохрестя у місті Києві відійшов у засвіти Українець з великої букви, достойний син свого народу, Павло Миколайович Бодянський. Відійшов без зайвого клопоту для громадськості, тихо-тихо… Найсумнішим є той факт, що помер він від недоїдання, від голоду, у столиці України!

«Шашки розвивають ерудицію та привчають, внаслідок своєї складності, до терпеливого аналізу. Завдяки своїй цікавості, шашки спроможні відволікти молодь від багатьох шкідливих схильностей та розваг», – таке твердження Павла Бодянського буде завжди актуальне, особливо тепер, у нашому ХХІ столітті!

Хто з сучасних титулованих та досвідчених дорослих майстрів, заслужених і відомих тренерів з шашок, а також талановитих перспективних юних шашкістів з вдячністю згадає Павла Миколайовича сьогодні, 19 січня, у день вшанування пам’яті та 100-х роковин його відходу у кращі світи? Владу, посадовців і календар пам’ятних дат не варто брати до уваги!

Хто такий Бодянський?

Павло Миколайович Бодянський народився 29 червня (11 липня) 1857 року у селі Серби Балтського повіту (нині – Кодимський район, Одеська область), в сім’ї священника. Батько помер, коли Павлу було лише 13 років (22 березня 1870 року).

Навчався П.Бодянський у Тульчинському духовному училищі. У 1877 році закінчив Подільську духовну семінарію, що у Кам’янці-Подільському. Саме в цьому закладі улюбленою грою для викладачів та учнів були шашки, в які і сьогодні грають на шашківниці розміром 8 на 8, тобто на 64-клітинній дошці. Майбутній український педагог, історик і видавець тому й отримав доволі хорошу підготовку з шашкової гри (фактично, у двадцятилітньому віці) від свого першого наставника-тренера – дяка Пафнутія Андрійовича Коляди.

Феномен Бодянського

Феномен Павла Бодянського полягає в тому, що Він наполегливо протягом всього свого життя самовіддано закладав фундамент для розвитку шашок, насамперед, у Києві, потім – у Москві. Також активно популяризував цю гру в інших містах тодішньої Російської імперії.

Після закінчення історико-філологічного факультету Київського університету Св. Володимира (1881 р.) Павло Миколайович займається науковою роботою, активно досліджує історію та видає низку своїх цінних наукових праць з історії Риму. Але, через особливість своїх переконань Павло Бодянський змушений був розлучитися з наукою.

Незабаром, він отримує посаду директора Київської Першої гімназії, де працює також викладачем історії та латинської мови. В цій гімназії також було активне шашкове середовище, розвитку якого посприяв палкий шанувальник шашкової гри, математик, інспектор гімназії Іван Іванович Чир’єв, постійний дописувач у шашкові відділи низки тодішніх журналів.

Павло Бодянський розпочинає всіляко поширювати шашкову гру. Одночасно він передплачує та аналізує всі газети та журнали, в яких були шашкові відділи чи друкувалися відповідні матеріали. Спроба отримати дозвіл у 1892-1893 роках на видання власного спеціалізованого шашкового журналу увінчалася успіхом аж через 5 років, які Бодянський не просто прочекав, а використав максимально ефективно!

Обсяг накопиченої інформації, здобутий власний досвід у шашковій грі, коло знайомств, зацікавлення інтелігенції шашками, – все це спонукало П.Бодянського організувати серйозні шашкові турніри. 27 жовтня 1892 року у Києві відбувся перший турнір з руських шашок, в якому змагалися 11 учасників, а перемогу здобув його організатор, – Павло Бодянський. Турнір отримав статус першості Києва і практично був першим чемпіонатом з шашок великого міста в Російській імперії. Для шліфування майстерності, накопичення досвіду проведення змагань та чіткого відпрацювання суддівства, у Києві було проведено ще кілька таких турнірів.

Для налагодження безпосередніх контактів з провідними шашкістами і організації турнірів на місцях, протягом двох наступних років були поїздки містами Росії, Польщі та Прибалтики. Така активність Павла Бодянського дала свої результати. Нарешті, для нього стало можливим здійснити довгоочікувану мрію – провести турнір серед найсильніших на той час шашкістів Російської імперії.

І ось, 1 липня 1894 року, у Москві відбувся 1-й Всеросійський шашковий турнір, який тривав тільки один день. Швидкоплинність змагання та кількість учасників не задовольняли організатора, а тому виникло бажання провести турнір потужніший і масштабніший, за чітко визначеними правилами, котрі напрацьовувалися у процесі гри.

Загалом Павлу Бодянському вдалося провести у Москві чотири Всеросійських шашкових турніри за дошкою: у 1894, 1895, 1898 та 1901 роках, а також, навесні 1896 року організувати і провести перший Всеросійський чемпіонат за листуванням. Він наполегливо вивчав і розробляв теорію гри, розробив оригінальний варіант початку партії, який назвали «дебютом Бодянського», активно займався шашковою композицією.

У липні 1897 року, в Києві, нарешті вийшов з друку на 54-х сторінках перший номер журналу «Шашки», – найґрунтовніше з шашкових видань в Україні та Російській імперії! Павло Бодянський особисто редагував та за власні кошти видавав журнал протягом 5-ти років, а кожний номер був присв’ячений творчості шашкістів і сприяв вдосконаленню їх майстерності! На жаль, №54 – це останнє видання, яке шашкісти отримали на початку 1902 року.

Потрібно пам’ятати!

Діяльність Павла Миколайовича Бодянського – це яскравий і красномовний приклад самопожертви та відданості шашкам! Схиляю голову перед його світлою пам’яттю, сподіваюся та переконаний, що 2022-й рік стане своєрідним роком Бодянського не лише для української шашкової спільноти!

Для такого твердження є низка вагомих підстав та історичних подій!

Вічна пам’ять!

19 січня 2022 року.

Віце-президент НФШУ, Тарас Лялик